Притча про крамницю з бажаннями...

На задвірках Всесвіту знаходилась одна крамничка. Вивіски на ній давно вже не було - її колись забрав ураган, а нову господар не став прибивати, тому що кожен місцевий житель і так знав, що крамниця продає бажання.

Асортимент крамниці був величезний, тут можна було купити практично все: величезні яхти, квартири, заміжжя, пост віце-президента корпорації, гроші, дітей, улюблену роботу, гарну фігуру, перемогу в конкурсі, великі машини, влада, успіх і багато-багато іншого. Не продавалися тільки життя і смерть - цим займався головний офіс, який перебував в іншій Галактиці. 

Кожен хто приходив в крамницю (а є ж і такі бажаючі, які жодного разу не зайшли в крамницю, а залишилися сидіти вдома і просто бажати ) у першу чергу дізнавався ціну свого бажання.Ціни були різні.  

Наприклад, улюблена робота коштувала відмови від стабільності і передбачуваності, готовність самостійно планувати і структурувати своє життя, віри у власні сили і дозволу собі працювати там, де подобається, а не там, де треба. 

Влада коштувала трохи більше: треба було відмовитися від деяких своїх переконань, вміти всьому знаходити раціональне пояснення, вміти відмовляти іншим, знати собі ціну (і вона повинна бути достатньо високою ), дозволяти собі говорити «Я», заявляти про себе, незважаючи на схвалення або несхвалення оточуючих. 

Деякі ціни здавалися дивними - заміжжя можна було отримати практично задарма, а от щасливе життя коштувало дорого: персональна відповідальність за власне щастя, вміння отримувати задоволення від життя, знання своїх бажань, відмова від прагнення відповідати оточуючих, уміння цінувати, те, що є, дозволяти собі бути щасливим, усвідомлення власної цінності і значущості, відмова від бонусів «жертви», ризик втратити деяких друзів і знайомих.

Не кожен хто приходив в крамницю був готовий відразу купити бажання. Деякі, побачивши ціну, відразу розверталися і йшли. Інші довго стояли в задумі, перераховуючи готівку і розмірковуючи, де б дістати ще засобів. Хтось починав скаржитися на занадто високі ціни, просив знижку або цікавився розпродажем. 

А були й такі, які діставали всі свої заощадження і отримували заповітне бажання, загорнуте в красивий шарудящий папір. На щасливчиків заздрісно дивилися інші покупці, пліткувавши про те, що, господар крамниці - їх знайомий, і бажання дісталося їм просто так, без жодних зусиль. 

Господарю крамниці часто пропонували знизити ціни, щоб збільшити кількість покупців. Але він завжди відмовлявся, тому що від цього страждала б і якість бажань. Коли у господаря запитували, чи не боїться він розоритися, то він хитав головою і відповідав, що в усі часи будуть знаходитися сміливці, готові ризикувати і змінювати своє життя, відмовлятися від звичного і передбачуванго життя, здатні повірити в себе, що мають сили і засоби для того, щоб оплатити виконання своїх бажань.

А на дверях крамниці вже добру сотню років висіло оголошення : «Якщо твоє бажання не виконується - воно ще не оплачено» .